ДЕЯКІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОСЯГАНЬ НА МАЙНО, ЩО ВЧИНЯЮТЬ РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКОВІ В УКРАЇНІ

Анотація

Розглянуто особливості кваліфікації посягань на майно цивільних осіб, що вчиняють російські військові в Україні, з урахуванням норм національного та міжнародного права.Сформульовано висновок, що випадки пограбування майна цивільних осіб російськими військовими як на полі бою, так і не на полі бою, мають підлягати кваліфікації не за ст. 432 Кримінального кодексу України (далі – КК України) як мародерство, а за ст. 438 КК України як воєнний злочин, оскільки це є одним із проявів порушення законів та звичаїв війни, що передбачено у диспозиції цієї статті. Причому головним орієнтиром для кваліфікації діянь як воєнних злочинів за ст. 438 КК України має бути ст. 8 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.Тобто випадки пограбування повинні відповідати положенням підпункту «iv» п. «а» ч. 2 або підпункту «xvi» п. «b» ч. 2 цього нормативного акта: бути широкомасштабними або здійсненими в межах розграбування міста або населеного пункту. Встановлення мінімального розміру викраденого майна для того, щоб пограбування було визнано широкомасштабним, віднесено на розсуд суду для кожного окремого випадку. І якщо заподіяну шкоду не буде визнано «широкомасштабною», відповідно, кваліфікацію заволодіння майном за ст. 438 КК України як воєнного злочину буде виключено. Для підтвердження факту «розграбування міста або населеного пункту» необхідно довести, що заволодіння майном відбулося у значному розмірі.Пропонується орієнтиром для визнання мінімального розміру майна, яким протиправно заволоділи російські військові, значним для того, щоб відповідне діяння можливо було кваліфікувати за ст. 438 КК України як воєнний злочин, вважати положення п. 2 примітки до ст. 185 КК України, відповідно до якого значною шкодою слід вважати спричинені збитки на суму від ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А окремі випадки пограбування цивільного населення російськими військовими, якщо не було встановлено та доведено, що вони вчинені в межах широкомасштабного привласнення майна чи розграбування міста або населеного пункту у значному розмірі, не можуть кваліфікуватися за ст. 438 КК України як прояви воєнних злочинів.Водночас залежно від способу заволодіння майном їх можна кваліфікувати як крадіжки, грабежі, розбої, вимагання чи шахрайство за відповідними статтями Розділу VI Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти власності».