ІНКОРПОРАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ СПОСІБ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Анотація

Стаття розкриває основний спосіб систематизації інкорпорацію. Інкорпорація може здійснюватися на постійній основі для підтримки трудового законодавства в належному стані, тоді як проводити кодифікацію систематично і постійно немає сенсу, тому що для здійснення такої діяльності відносини у трудовій галузі мають бути більш-менш усталеними, тобто кодифікація здійснюється періодично для безпосереднього оновлення законодавства. Предметом впливу інкорпорації є нормативно-правові акти у сфері праці, на відміну від цього кодифікацію спрямовано на юридичні норми, приписи та правові інститути. Зовнішня форма результату інкорпорації трудового законодавства втілюється у збірниках або зводах законів, а кодифікації – зазвичай у кодексах, основах тощо, як правило, інкорпорація здійснюється для забезпечення зацікавлених осіб текстами нормативно-правових актів, що були піддані інкорпорації, тобто певної категорії осіб, а кодифікація охоплює всіх осіб, що вступають у трудові правовідносини, і в результаті у ній зацікавлені всі. Інкорпорація є окремим способом систематизації трудового законодавства, використання якого має важливе значення для його подальшої кодифікації. В статті висвітлено, що інкорпорація чинного законодавства виражається в повному або частковому об’єднанні в алфавітному, хронологічному, системно-предметному порядку нормативно-правових актів певного рівня в різні збірники, з метою забезпечення зацікавлених осіб текстами відповідних нормативних актів зі всіма їх офіційними змінами та доповненнями. Інкорпорація є такою формою обробки нормативного матеріалу, метою якої є тільки його зовнішнє впорядкування (виправлення друкарських, граматичних і синтаксичних помилок, виключення нормативно-правових актів або частин, що були формально скасовані; опущення преамбул, підписів посадових осіб тощо). Результатом інкорпорації є розміщення правового матеріалу в різних збірниках у певному порядку. Особливість інкорпорації, полягає в тому, що будь-які зміни у змісті актів, поміщених у збірники, зазвичай не вносяться, і зміст правового регулювання по суті лишається незмінним. Саме ця властивість інкорпорації – збереження незмінним змісту нормативного регулювання – відрізняє її від кодифікації і консолідації. Форма викладу змісту нормативних актів інколи зазнає певних досить суттєвих змін, оскільки інкорпорація не являє собою простого відтворення актів у їх первинній редакції. Зазвичай у збірниках чинних нормативних актів тексти останніх друкуються з урахуванням подальших офіційних змін і доповнень. Крім того, у процесі інкорпорації з тексту актів, поміщених у збірник, вилучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци й інші частини, визнані такими, що втратили чинність. У збірник вносяться всі такі зміни і доповнення з фіксуванням офіційних реквізитів тих актів, якими внесено відповідні корективи.