ОСОБЛИВОСТІ ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ БЕЗ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті досліджено специфіку затримання особи без ухвали слідчого судді в умовах воєнного стану, зокрема в районах ведення бойових дій та на тимчасово окупованих територіях України. Розкрито особливості правового регулювання затримання в умовах воєнного стану з урахуванням норм кримінального процесуального законодавства, спеціального законодавства та міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано трансформацію підстав, строків і процедур затримання, а також особливості судового контролю в умовах збройного конфлікту. Висвітлено проблеми забезпечення прав людини, зокрема права на свободу, право на захист та належну фіксацію затримання. Окрему увагу приділено правовій оцінці затримань на тимчасово окупованих територіях та їх кваліфікації як незаконного позбавлення волі і воєнного злочину. Установлено, що правове регулювання затримання в умовах воєнного стану визначається насамперед ст. 615 КПК України, яка передбачає можливість адаптації процесуальних процедур до умов, коли функціонування судів, органів досудового розслідування чи інших інституцій є ускладненим або тимчасово неможливим. При цьому така адаптація має виключний характер і повинна застосовуватися лише за наявності об’єктивних перешкод, пов’язаних із бойовими діями. Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану відбувається розширення фактичних підстав та цілей затримання, яке використовується не лише як процесуальний захід забезпечення кримінального провадження, а й як інструмент нейтралізації загроз національній безпеці. Доведено, що значні ризики для прав людини виникають у зв’язку з ускладненням належної фіксації затримання, обмеженим доступом до правової допомоги та використанням дистанційних форм судочинства. Це зумовлює необхідність упровадження додаткових гарантій, зокрема розвитку електронних систем обліку затриманих осіб та забезпечення реального доступу до захисника навіть в умовах бойових дій.