ОКРЕМІ ПИТАННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Анотація

В основу дослідження покладено розгляд концептуальних питань, пов’язаних із доцільністю ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (далі – МКС), поширення юрисдикції МКС та можливості притягнення країни-агресора до відповідальності за злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії, а також правових аспектів взаємодії України з МКС. Визначено, що ратифікація Римського статуту має такі наслідки: по-перше, приєднання до МКС не несе жодних нових ризиків для України, по-друге, ратифікація не лише зобов’язує Україну співпрацювати з МКС, але й надає їй доступ до того, чого Україна зараз не має, – додаткових матеріальних та процесуальних прав, по-третє, ратифікація важлива як механізм притягнення путіна, вищого військового командування та інших посадових осіб держави-агресора до відповідальності на міжнародному рівні за найтяжчі злочини, скоєні в Україні. Незалежно від того, чи ратифікував агресор Римський статут, це не захищає посадових осіб рф від кримінального переслідування, якщо є достатні докази того, що злочинний наказ був виданий кимось із них.Водночас доведено, що Міжнародний кримінальний суд не є універсальним механізмом для притягнення до відповідальності країни-агресора за вчинені міжнародні злочини в Україні. У зв’язку з цим наша держава повинна наполегливо працювати над створенням спеціального міжнародного трибуналу, аналогічно до Нюрнберзького, Токійського, Югославського та Руандійського міжнародних кримінальних трибуналів.