Процедура рецензування

Рецензування наукових статей здійснюється шляхом експертної оцінки відповідності встановленим вимогам, якості та оригінальності наданих рукописів. Забезпечення достовірності наведених у статті фактів і даних, обґрунтованості зроблених висновків, наданих рекомендацій, а також науково-практичного її рівня, окрім автора, здійснює також рецензент. Редакційною колегією журналу застосовуються такі види рецензування: «відкрите» (open peer review), одностороннє «сліпе» (single-blind review) та подвійне «сліпе» (double-blind review).

Процедура рецензування включає такі етапи:

І етап: відбір та реєстрація рукописів

Після надходження рукопису статті до редакції матеріали перевіряються секретарем редколегії на предмет відповідності вимогам щодо змісту та оформлення статті, після чого реєструються в журналі обліку рукописів наукових статей за порядковим номером і датою надходження. Якщо матеріали не відповідають встановленим вимогам, вони не приймаються до розгляду, а автор/авторський колектив у триденний термін отримує електронною поштою відповідне повідомлення.

Обов’язкова вимога: за відсутності у автора/авторів наукового ступеня він/вони зобов’язані надати разом із рукописом статті 2 рецензії (або скан-копії рецензій, якщо подання матеріалів здійснюється на електронну адресу редакції) докторів філософії/докторів наук за відповідною спеціальністю, що дозволить забезпечити процедуру відкритого рецензування – «open peer review»). Якщо один із авторів авторського колективу має науковий ступінь доктора наук, рецензії не подаються.

На цьому етапі рецензування можливим є подання рецензій наукових керівників здобувачів наукових ступенів – авторів статей. Одна із рецензій може бути подана фахівцем, який, не маючи наукового ступеня та/чи вченого звання, має досвід практичної діяльності у відповідній галузі.

2 етап: розгляд рукопису головою редакційної колегії та визначення рецензентів

Голова редакційної колегії або його заступник/заступники аналізує рукопис на предмет відповідності певній галузі наук та вимогам журналу щодо змістового наповнення, інтересу публікації для читачів журналу, актуальності для сучасної науки. У разі позитивного висновку призначає відповідального редактора з числа членів редакційної колегії для організації процесу рецензування рукопису: одностороннього сліпого рецензування – «single blind review» (рецензент знає автора, але автор не знає рецензента) або двостороннього сліпого рецензування – «double blind review» (ні рецензент, ні автор статті не знають один одного).

Кількість рецензентів в обох випадках має бути не менше двох. Вибір рецензентів ґрунтується на їх досвіді та наявних за даним напрямом наукових публікацій. На цьому етапі рецензентом не може бути співавтор статті, що рецензується, а також наукові керівники здобувачів наукового ступеня.

3 етап: аналіз рукописів рецензентами, їх взаємодія із відповідальним редактором та авторами

Рецензенти здійснюють аналіз рукописів та подають до редакції у десятиденний термін оформлені за встановленою формою рецензії (у разі електронної комунікації – скан-копії рецензій).

У рецензії зазначається один із варіантів висновку щодо рукопису:

1) рекомендувати статтю до опублікування без змін;

2) рекомендувати статтю до опублікування з урахуванням зауважень та рекомендацій рецензента, які погоджуються із автором/авторами;

3) повернути авторові статтю на доопрацювання з подальшим рецензуванням;

4) відмовити автору/авторам у публікації статті.

Взаємодія між рецензентами, авторами статей забезпечується відповідальним секретарем редколегії, який у разі наявності зауважень та рекомендацій рецензентів погоджує із авторами зміни до рукопису. За запитом автора редакція повідомляє його про рішення щодо прийняття рукопису до опублікування.

У рецензії має бути надана рецензентом оцінка щодо:

– відповідності назві статті її змісту, змісту статті – тематичній спрямованості Вісника;

– актуальності статті;

– ступеня аналізу публікацій за темою статті;

– методологічної основи дослідження;

– ступеня розкриття теми статті відповідно до поставленої мети;

– достовірності висновків;

– точності посилань на використані джерела, зокрема наявність праць авторів, які згадуються у тексті статті.