ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВА НА НАЛЕЖНЕ ВРЯДУВАННЯ
Ключові слова:
права людини, право на хороше управління, Хартія ЄС про основні права, резолюцію Ради Європи, Європейський омбудсмен, Європейський суд з прав людини.Анотація
Досліджено правові питання щодо формування та закріплення у нормативних правових актах права на належне врядування. Окрім того, що стаття 41 Хартії Європейського Союзу про основні права певним чином містить авторитетне визначення права на належне врядування, вона не є нововведенням. Ні мета, ні зміст принципу належного врядування не є новими для адміністративного права. Новаторська цінність статті 41 полягає, серед іншого, у проголошенні нею належного врядування як суб’єктивного права. Реалізуючи це суб’єктивне право? громадяни можуть покладатися на належне врядування у своїх відносинах з державними органами так само, як і на інші закріплені в Хартії суб’єктивні права. Так само, як вони можуть ставитись до права на свободу думки, совісті та релігії, вони можуть претендувати на право отримати підстави для адміністративного рішення. В обох випадках громадянам надається інструмент для забезпечення виконання їхніх вимог щодо адміністративних органів. Наукова новизна статті пов’язана з вищевикладеним, у тому числі з подальшим розвитком національного законодавства Азербайджанської Республіки. Визначення належного врядування надається (хоч і не вичерпним чином) пунктами 2-4 статті 41 так: право бути заслуханим до вжиття будь-якого індивідуального заходу, який торкнеться сторони; право кожної особи мати доступ до свого досьє з урахуванням законних інтересів конфіденційності та професійної і ділової таємниці; обов’язок органу надати підстави для прийняття рішень щодо тієї чи іншої особи. Результати статті можуть бути використані у майбутніх наукових дослідженнях, у тому числі при подальшому розвитку міжнародних та національних нормативно-правових засад стосовно права на належне врядування.
Посилання
1. Cassese S. New Paths for Administrative Law: A Manifesto. International Journal of Constitutional Law. 2012. 10 (3). P. 605-612.
2. Foster N. Blackstone’s EC Legislation 2006-2007. 17th edition. Oxford: Oxford University Press. 2006. 742 p.
3. Groussot X. General Principles of Community Law. Europa Law Publishing. 2006. 480 p.
4. Harlow C. Codification of EC Administrative Procedures? Fitting the Foot to the Shoe or the Shoe to the Foot. European Law Journal. 1996. 2(1). P. 3-25.
5. Hertogh Marc, Richard Kirkham. Research Handbook on the Ombudsman. Cheltenham: Edward Elgar Publishing. 2018. 576 p.
6. Kańska K. Towards Administrative Human Rights in the EU. Impact of the Charter of Fundamental Rights. European Law Journal. 2004. 10(3). P. 296-326.
7. Levin R., Gellhorn E. Administrative law and process in a nutshell, 5th Edition. West Academic Publishing. 2006. 644 p.
8. Mcgarity T.O. Some Thoughts on “Deossifying” the Rulemaking Process. The Duke Law Journal. 1992. 41(6). P. 1385-1462.
9. Reichel J. Between Supremacy and Autonomy - Applying the Principle of Good Administration in the Member States. General Principles of European Community. Law in a Process of Development. Netherlands: Kluwer Law International. 2008. P. 244 -271.
10. Council of Europe: Committee of Ministers, Resolution (77) 31 on the Protection of the Individual in Relation to Acts of Administrative Authorities, 28 September 1977. URL : https://www.refworld.org/docid/5a4caf0a4.html.
