АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Стаття присвячена вивчення сучасного стану адміністративно-правового забезпечення національної безпеки і на цій основі вироблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення зазначеної сфери і підвищення ефективності діяльності органів публічної адміністрації. У статті зазначається, що забезпечення національної безпеки є для нашої держави позачерговим і головним завданням, успішна реалізація якого обумовлює саме існування України. Обґрунтовується, що питання адміністративно-правового забезпечення національної безпеки – це справа не лише органів публічної адміністрації, але й суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема. Звертається увага на те, що сьогодні інститути громадянського суспільства відіграють важливу роль у захисті державності та національних інтересів нашої країни, а іноді вони беруть на себе й виконання деяких окремих функцій влади, отримуючи при цьому іноді навіть більший рівень довіри у населення. Зазначається, що одним із шляхів удосконалення сучасного стану адміністративно-правового забезпечення національної безпеки має стати створення багаторівневої та багатофункціональної системи взаємодії між державою та інститутами громадянського суспільства в усуненні та нейтралізації загроз національній безпеці. Що, в свою чергу, потребує внесення змін та доповнень до відповідного законодавства. Робиться висновок, що важливим кроком підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення у сфері національної безпеки України має стати перегляд деяких стратегічних цілей державної політики у цій сфері з врахуванням військової агресії (загрози безпеки та захищеності об’єктів критичної інфраструктури, здатність ефективно реагувати на неконтрольоване масове переміщення людей тощо), подальша розбудова системи національної незламності та стійкості (тут важливого значення мають такі напрямки, як забезпечення на державному рівні безперервності урядування та спроможності повноцінного функціонування системи органів публічної адміністрації, їх організаційна стійкість), підвищення рівня координації та взаємодії, у тому числі й інформаційної, між усіма суб’єктами сектору безпеки та оборони, підтримка тих реформ, які довели свою ефективність, створення системи адаптованого адміністрування (гнучкого менеджменту), здатної швидко та ефективно реагувати на кризові ситуації.