MENTORING AS A METHOD OF ADAPTATION, TRAINING AND RETRAINING OF FORENSIC EXPERTS
DOI:
https://doi.org/10.31733/2078-3566-2021-1-244-253Keywords:
mentoring, mentor, mentee, forensic science institution, training, advanced training, adaptation.Abstract
This Article Purpose is to substantiate the need to establish a mentoring institute in the system of training forensic experts, to develop its regulatory and legal support taking into account international and domestic experience, to outline specific ways to introduce this activity area while adaptation of forensic experts and their training. It is determined that current legal framework for professional training of forensic experts of the system of the Ministry of Justice of Ukraine needs further reform. One of the main directions of creating a better system of adaptation and training of staff should be introduction of mentoring institute. It is proved that creation of mentoring institute will allow to achieve a significant managerial effect, that will contribute to: formation of necessary behavior models, positive motivation for work and professional development; improving quality of staff training; reduction of adaptation terms of new employees and their comfortable arrangement in establishment; formation development of corporate culture; reducing staff turnover; improving the staff efficiency. It is proposed to develop a separate legal act on functioning mentoring institute of forensic institutions of the Ministry of Justice of Ukraine and introduction into the remuneration system of employees of these institutions allowances for mentoring. In order to coordinate the work of mentors, provide them with practical assistance, address issues of assigning mentors to mentees, making proposals for their encouragement and punishment, it is necessary to create an advisory body, namely: Mentor Council. Emphasis is placed on the lack of legal support for work of those directly responsible for training of forensic experts that negatively affects quality of training and adaptation in the new workplace and the system of incentives for employees who train experts in practice. The role of mentoring as a tool for adaptation and training of new employees, professional development of forensic experts, cohesion of the entire staff of the forensic institution is substantiated. Emphasis is placed on defining the institution of mentoring as a priority area of work with staff.
References
1. Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів : наказ Мін’юсту України від 03.03.2015 р. № 301/5 (зі змін. та допов.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15 (дата звернення: 07.02.2021).
2. Клюєв О. М. Проблеми розвитку професійного рівня працівників судово-експертних установ Міністерства юстиції України. Актуальні питання судової експертизи і криміналістики: зб. мат-лів Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 150-річ. з дня народж. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (м. Харків, 18–19.04.2019). Харків, 2019. С. 29–31.
3. Сімакова-Єфремян Е. Б., Дереча Л. М. Проблеми підбору наукових кадрів для здійснення судово-експертної діяльності. Вісник ОНДІСЕ : зб. наук. пр. Одеса, 2019. Вип. 5. С. 174–182.
4. Петрова І. А., Снігерьов О. П. Шляхи вдосконалення системи підготовки судових експертів в Україні. Актуальні питання судової експертизи та криміналістики: зб. мат-лів Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річ. створ. ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (м. Харків, 10–11.10.2018). Харків, 2018. С. 17–20.
5. Ткаченко Н. М. Удосконалення професійної підготовки судового експерта – важливий фактор розвитку експертної дидактики. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук. пр. Харків, 2018. Вип. 18. С. 203–214. DOI: https://doi.org/10.32353/khrife.2018.22 (дата звернення: 22.02.2021).
6. Гаспарян С. Г. Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення судово-експертних установ України : дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2019. 217 с.
7. Алюшина Н. О. Ефективні інструменти управління знаннями і кадровим потенціалом органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Львів, 2015. Вип. 43. С. 165–174.
8. Притула В. І., Левченко З. М. Системне наставництво: управління корпоративними знаннями та навиками. Вісник Вінницького політехнічного інституту. Вінниця, 2013. № 3. С. 113–118.
9. Розвадовська Т. В. Наставництво як педагогічний феномен. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Київ, 2018. Вип. 24 (2). С. 140–147.
10. Морозова М. Е. Наставництво як процес формування особистості молодого спеціаліста. Науковий вісник УМО «Економіка та управління». Київ, 2016. Вип. 1. С. 1–12.
11. Семеног О. М. Наставництво в науці і освіті дорослих. Наукові записки КДПУ. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький: КДПУ, 2017. Вип. 152. С.46–51.
12. Фомин Е. Н. Диверсификация института наставничества как потенциал успешной адаптации молодого специалиста. Среднее профессиональное образование: ежемесяч. теорет. и науч.-метод. журн. Москва, 2012. № 7. С. 6–8.
13. Лобза А. В., Бикова А. Л. Підходи до створення ефективної системи адаптації персоналу на сучасному вітчизняному підприємстві. Вісник АМСУ. Серія: Економіка. Дніпропетровськ, 2015. № 2 (54). С. 93–103.
14. Словник української мови : в 11 т. / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні ; редкол. : І. К. Білодід (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 1970–1980. Т. 5 : Н–О / ред. тому : В. О. Винник, Л. А. Юрчук. 1974. 840 c.
15. Словник української мови : в 11 т. / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; редкол. : І. К. Білодід (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 1970–1980. Т. 11 : Х–Ь / ред. тому : С. І. Головащук. 1980. 699 c.
16. Конотопцева Ю. В. Адаптація персоналу державної служби. Науковий вісник. Львів, 2014. Вип. 14. С. 1–8.
17. Корчинський І. О., Мартинюк Н. В. Стратегія управління процесом професійного навчання кадрів на сільськогосподарських підприємствах. Економіка розвитку (Economics of Development). Харків, 2015. № 2 (74). С. 52–61.
18. Чорнобиль І. Є., Чорнобиль О. В. Сучасний стан впровадження наставництва в органах виконавчої влади України. Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Львів, 2013. Вип. 34. С. 222–230.
19. Польова Н. М., Кулик Я. О. Управління адаптацією нових працівників. Інвестиції: практика та досвід. Київ, 2012. № 12. С. 47–50.
20. Делінгевич Л. Психолого-педагогічні особливості взаємин у системі «наставник-студент». Молодь і ринок. Дрогобич, 2012. № 3 (86). С. 157–160.
21. Літвінова Ю. О., Літвінова І. М. Теоретичні аспекти впровадження наставництва на підприємстві. Молодий вчений. Херсон, 2015. № 5 (20). Ч. 2. С. 24–27.
22. Бедевельська М. В. Розвиток системи наставництва майбутніх учителів іноземних мов. Молодий вчений. Херсон, 2016. № 8 (35). С. 326–329.
23. Василевський А. М. Особливості та етапи адаптації молодих працівників до умов професійної діяльності в органах служби безпеки України. Наукові праці МАУП. Київ, 2013. Вип. 2 (37). С. 111–116.