УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК АГРЕГАЦІЯ ЗАКОНУ І МОРАЛІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2078-3566-2024-3-04Ключові слова:
універсальні права, міжнародні стандарти, мораль, суспільні цінності, демократіяАнотація
У статті обґрунтовується зв'язок міжнародної концепції прав людини, у своєму походженні та змісті, з європейською інтелектуальною традицією та історією. Доводиться, що ця особливість не повинна перешкоджати універсалізації таких прав як загального стандарту для держав і суспільств із різним соціально-політичним і культурно-релігійним досвідом. Акцентується увага на тому, що питання про універсальність прав людини виходить за рамки окремої теоретичної проблеми, адже міжнародні стандарти прав людини претендують на пряму дію у внутрішньодержавній сфері, ставши одним із принципів міжнародного права. Водночас різноманітність державної політики у цій царині ставить під питання можливість і доречність універсальних прав людини. Для обґрунтування визначальних положень статті використовувалися класичні методи правових досліджень: порівняльного аналізу, формально-логічний, історичний, а також метод деконструкції (в аспекті походження прав людини) і критичного «ланцюга» (з метою оцінки характеру правового релятивізму та шляхів його подолання), постгуманістична методологія (у ході обґрунтування ідеї універсальності прав людини на засадах системоутворюючого об’єднання закону і моралі). У статті обґрунтовується, що походження сучасних прав людини пов'язане не лише з ухваленням базових правозахисних документів, а й спирається на осмислення подій другої половини ХХ ст., коли міжнародні правозахисні стандарти стали рушійним чинником еволюції міжнародного права загалом, кардинально впливаючи на природу останнього та поширюючись як невід'ємна частина міжнародно-правового дискурсу. Права людини «повідомляють» закону мораль, зміцнюючи легітимність правової норми; у свою чергу, закон, спираючись на універсалізм цих прав, наділяє моральні приписи юридичною силою. Поєднуючи в собі силу закону і властивості моралі, права людини, визнані і захищені державою, дозволяють суспільству досягти визнаних значною частиною людства стандартів організації успішної держави. Доведено, що, незважаючи на існуючі відмінності, універсальні права людини, які отримали визнання на законодавчому міжнародному рівні, є спільним виміром, що об'єднує прогресивне людство, засвідчуючи його свідомий раціональний вибір шляху до успіху особистості, суспільства і держави.
Посилання
1. Aristotle. Complete Works of Aristotle. Edited by Jonathan Barnes. Oxford: Princeton University Press. 1984.
2. Bentham J. Deontology or The Science of Morality: In Two Volumes. [S. l.] : Adegi Graphics LLC, 1999. 691 p.
3. Bucholc M., Canihac, H., Delmotte, F., & van Krieken, R. Law and (De)Civilization. An Introduction. Historical Social Research / Historische Sozialforschung, 2024. 49(2), 7–33. https://www.jstor.org/stable/27302269
4. Domingo R. The individual in international law: A Natural Law Perspective. In Law and Religion in a Secular Age. 2023. pp. 138–157. Catholic University of America Press. https://doi.org/10.2307/jj.9446873.11
5. Garcés M. F. E. Bridging a Fractured World: The Pact of the Future. Horizons: Journal of International Relations and Sustainable Development. 2024, 27, 24–35. https://www.jstor.org/stable/48790035
6. Goodman R., & Jinks D. How to Influence States: Socialization and International Human Rights Law. Duke Law Journal. 2004, 54(3). Р. 621–703. http://www.jstor.org/stable/40040439
7. Ingram D. Can Human Rights Be Reconciled with Modern Citizenship? Reconsidering Marx’s Zur Judenfrage Today. Revista Portuguesa de Filosofia. 2024, 80(1/2). Р. 435–464. https://www.jstor.org/stable/27328808
8. Heymann J., Sprague A., Raub A., & Moseneke D. One in Thirty: Protecting Fundamental Rights for the World’s Migrants and Refugees. In Advancing Equality: How Constitutional Rights Can Make a Difference Worldwide (1st ed., pp. 71–96). University of California Press. 2020. http://www.jstor.org/stable/j.ctv1f8854w.8
9. Engle E. Universal human rights: a generational history. Annual Survey of International and Comparative Law. 2006, no. 12. Р. 219-268.
10. Kumari P. Comparative Regionalism: human rights policy of the EU and ASEAN. World Affairs: The Journal of International Issues. 2021, 25(4). Р. 42–59. https://www.jstor.org/stable/48654879
11. Kurian G.T. (ed. in ch.). The Encyclopedia of Political Science. Washington, CQ Press. 2011. 1801 p.
12. Марченко О.В. Права людини у вимірах західної і східної цивілізації. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. № 4. С. 19-27
13. Jahanbeglu R. Conversations with Isaiah Berlin. London, Halban Publishers, 2007. 224 p.
14. Talmon J.L. The Origins of Totalitarian Democracy. London, Secker & Warburg. 1995. 255 p.
