СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «НАРУГА» В КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті за основу змістовного навантаження покладено аналіз практичної діяльності органів досудового розслідування по вище вказаній категорії злочинів за період часу з 01.01.2015 по 01.02.2022, а також аналіз змісту норм Кримінального кодексу України 2001 р. та Кримінального кодексу УРСР 1960 р., що надало назмогу виявити характерні особливості вказаних злочинів. У науці кримінального права немає одностайної думки щодо того, що саме треба розуміти під наругою в юридичному значенні. Тим самим правильне визначення складу злочину, особливо встановлення суб’єктивної та об’єктивної сторони, впливає на подальшу кваліфікацію кримінального правопорушення. З метою правильного визначення складу злочинів, ознакою яких є наруга, виникає необхідність формування юридичного тлумачення терміна наруга. Зважаючи на судову практику, встановлено, що здебільшого у судових вироках вказаної вище категорії злочинів суди акцентують на тому, що суб’єкту злочину притаманна умисна форма вини (64,5 % випадків). Крім того, в судовій практиці відсутні випадки, в яких би було встановлено, що особа, яка вчинила діяння у вигляді наруги над державними символами України або над могилою, діяла необережно. Встановлено, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу суспільно небезпечного діяння у вигляді наруги над державними символами України або над могилою є вина, що виражається у формі умислу, вид умислу – прямий.