АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРО ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК УКРАЇНИ, ПОСТАНОВЛЕНОЇ ЛИШЕ ЩОДО ЧАСТИНИ ПРЕД’ЯВЛЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ, ПРИ ОДНОЧАСНОМУ РОЗГЛЯДІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ІНШОЇ ЧАСТИНИ ОБВИНУВА

Анотація

З першого погляду може здатися, що розгляд проблематики, котра дотична до тієї підстави про закриття кримінального провадження, що на сьогодні виключена згідно із Законом України № 2810-IX від 01.12.2022, не може претендувати ні на актуальність, ні на затребуваність. Але судова практика та чинне кримінальне процесуальне законодавство свідчать про протилежне. Більше того, начебто зрозумілі формулювання ч. 11 ст. 284 та ч. 2 ст. 392 КПК України на практиці не мають однакового застосування, і очевидно, причиною такого стану справ є насамперед вживання законодавцем сполучення слів «крім випадків, визначених цим Кодексом», котрі (випадки) правниками тлумачаться надто широко. Як наслідок, склалася така ситуація, за якої у черговий раз перед Верховним Судом та науковцями постало питання про те, чи наявна процесуальна можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження з підстави, що була передбачена п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, котру постановлено лише стосовно частини пред’явленого обвинувачення, при одночасному розгляді судом першої інстанції іншої частини обвинувачення у цьому самому кримінальному провадженні. Застосованими дедуктивними міркуваннями та дискурсивним мисленням отримано результат у вигляді наукового висновку, що слідує із тієї логіки процесуальних дій та їх унормування у КПК України, котрі чинні у цій царині та якими керуються станом на сьогодні, так само й із тих реформаційних, конституційних, законодавчих процесів, що їм передували, зокрема стосовно внесення нових пунктів 4-1 у ч. 1, 1-2 у ч. 2 ст. 284 КПК України, а також щодо передбачення нової глави 36-1 КПК України, котрі й стали результатом таких процесів. Отже, не вважаємо, що за умов того правового поля, що діяло у 2019-2022 рр., як і такого, що є на сьогодні, ухвала суду першої інстанції про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, що була постановлена під час судового провадження лише щодо частини пред’явленого обвинувачення та перешкоджала подальшому кримінальному провадженню у цій частині, при одночасному судовому розгляді іншої частини цього самого кримінального провадження в суді першої інстанції, підлягала (підлягає) окремому оскарженню.