Визначення застави в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: окремі аспекти

Анотація

Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у слідчого судді, суду є три можливі варіанти щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави залежно від випадків, а саме: або зобов’язаний визначити заставу, або може визначити заставу (коли це є його правом), або підкоритися чи не підкоритися прямій забороні в кримінальному процесуальному законі щодо її визначення. При цьому слідчий суддя, суд мають дотримуватися принципу законності, який полягає у тому, що під час кримінального провадження слідчий суддя, суд зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України). Водночас має бути дотримано і принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави законодавства (ч. 1 ст. 8 КПК України) [4]. Між тим важко дотриматися принципів законності та верховенства права, адже вони є конкурентними між собою. У цій статті досліджено норми кримінального процесуального закону України, які регулюють застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відповідну судову практику, виявлені норми, які не відповідають принципу верховенства права та запропоновано внесення до них змін.