КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК НАЙВАЖЛИВІША ЮРИДИЧНА ГАРАНТІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ДЕРЖАВИ
Ключові слова:
Конституція України (Основний Закон Української держави), юридичні гарантії законності і правопорядку, захист суверенітету та територіальної цілісності України, Збройні Сили України, Верховна Рада України, Президент України.Анотація
При підготовці цієї статті автор визначив за мету з’ясувати роль Основного Закону Української держави як важливої юридичної гарантії законності і правопорядку, у забезпеченні її суверенітету та територіальної цілісності. Під юридичними гарантіями законності в юридичній науковій літературі розуміють передбачені законодавством спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності. Збройна агресія російської федерації проти України актуалізувала проблему захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави не лише у практичній, але й науково правовій площині. Одним із важливих аспектів цієї проблеми є ефективність юридичних гарантій законності і правопорядку, з-поміж яких особливо важливе значення має Конституція України. Конституція України, як документ установчого характеру, не лише юридично підтверджує сам факт існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (Ст. 1), територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (Ч. 2 Ст. 2), але й засновує найважливіші державні інститути, на які покладаються юридичні обов’язки із забезпечення її суверенітету та територіальної цілісності (Розділи IV-VI), визначає принципи їх діяльності (Розділ І), а також наділяє ці інститути необхідними державно-владними повноваженнями, включно з правом застосування сили (примусу). Здійснений автором аналіз норм Конституції України стосовно предмета дослідження свідчить про її винятково важливу роль у забезпеченні суверенітету та територіальної цілісності держави, адже саме цей юридичний документ як юридична гарантія законності і правопорядку не просто легалізує, але й легітимізує необхідні, хоча й подеколи непопулярні, юридично значущі дії різних державних і соціальних інститутів.
Посилання
1. Бобровник С. В. Гарантії законності. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. Київ : Юрінком Інтер. 2006. С. 537-542.
2. Васецький В. Ю. Захист прав та свобод людини у сфері дії права. Дія права: інтегративний аспект : монограф. / кол. авт., відп. ред. Н. М. Оніщенко. Київ : Юрид. думка. 2010. С. 267-284.
3. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) : підруч. Київ : Кондор. 2002. 612 с.
4. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : дис. …д-ра юрид. наук : 12.00.01, 12.00.02 / Національна академія внутрішніх справ України. Київ. 1998. 391 с.
5. Конституція України : прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. URL : ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
6. Куракін О. М. Гарантії законності та правопорядку. Теорія держави та права : підруч. / кол. авт.; кер. авт. кол. канд. юрид. наук, проф. Ю. А. Ведєрніков. 3-є вид. перероб. і доп. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД. 2017. С. 360-362.
7. Рабінович П. М. Основи теорії та філософії права : навч. посібник. Львів : Видавництво ЛОБФ «Медицина і право». 2021. 256 с.
8. Сердюк Л. М. Інтерпретація понять юридичні гарантії виборчих прав громадян України й юридичні гарантії права громадян України на участь у всеукраїнському та місцевому референдумі в сучасній доктрині конституційного права. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. № 2. С. 78-84.
9. Скрипнюк О. В. Конституція України – визначальне джерело конституційного права України. Джерела конституційного права України : монограф. Київ : Наук. думка. 2010. С. 137-167.
10. Совгиря О. В., Шукліна Н. Г. Конституційне право України : навч. посібник. Київ : Юрінком Інтер. 2008. 632 с.
11. Тодика Ю. М. Конституція України – Основний Закон держави і суспільства : навчальний посібник. Харків : Факт. 2001. 382 с.
