ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ’ЄКТА ЗАБРУДНЕННЯ АБО ПСУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ: ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті із використанням гносеологічного підходу було запропоновано науково обґрунтоване визначення основного та додаткового безпосередніх об’єктів кримінального правопорушення, передбаченого ст. 239 Кримінального кодексу України. Зокрема, констатується, що при формулюванні визначення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 239 Кримінального кодексу України, жодної потреби у паралельній вказівці і на відтворення, і на охорону земель немає, адже останнє охоплюється визначенням першого. Підтримано наукову позицію вчених, які, по-перше, визнають раціональне використання та охорону земель хоч і тісно взаємопов’язаними, однак самостійними правовими явищами, які недоцільно ні відокремлювати одне від одного, ні ототожнювати, по-друге, наголошують, що в процесі використання землі вони неухильно зливаються (без ототожнення складових частин) у більш широке поняття, в єдину категорію «раціональне використання і охорона земель». За результатами написання статті висновується, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 239 Кримінального кодексу України, виступають правовідносини, що забезпечують порядок раціонального використання та охорони земель, встановлений для запобігання забруднення земель виробничими та побутовими відходами, стічними водами, токсичними, хімічними та радіоактивними речовинами, пестицидами та агрохімікатами понад встановлені гранично допустимі концентрації, захисту природного стану земель від інших необґрунтованих дій, несприятливих техногенних та природних процесів, що небезпечні для довкілля, життя і здоров’я людей. Також аргументовано, що обов’язковими додатковими об’єктами забруднення або псування земель необхідно визнавати правовідносини, які забезпечують життя та здоров’я особи, нормальний стан інших об’єктів довкілля, а факультативними – безпеку виробництва, порядок зайняття господарською діяльністю, правовідносини власності тощо.