ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО СТЯГНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВИТРАТ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗАКРИТТЯМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ З ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Анотація

Через наявні суттєві прогалини у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) та, як наслідок – відсутність однакових підходів у судових рішеннях, у черговий раз перед Верховним Судом та науковцями постало питання про те, чи стягувати з особи, яка фактично звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності процесуальні витрати, якщо так, то які з них та як вирішувати частку (розподіл) тих процесуальних витрат, що не підлягають такому стягненню. Дослідження також має на меті з’ясувати, які з витрат, понесені потерпілим у цьому конкретному випадку, мали б бути компенсовані йому за рахунок Державного бюджету України. Застосованими дедуктивними міркуваннями та дискурсивним мисленням отримано результат у вигляді наукового висновку, що не варто проводити узагальнення всіх процесуальних витрат, понесених потерпілим з позицій безумовної їх компенсації йому, бо є й ті з процесуальних витрат (наприклад кошти, витрачені потерпілим на представника, звісно за винятком ситуації, коли наявна правова можливість такого представництва на безоплатній для потерпілого основі), які такій компенсації не мали б підлягати за умов ситуації, коли обвинувальний вирок не ухвалювався, а особу за судовим рішенням звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Обґрунтовано, що судовою ухвалою за умовами частини 2 статті 122 КПК України з Державного бюджету України компенсують потерпілому витрати, пов’язані з його участю у кримінальному провадженні.