СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ І РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ЕКСКУРС

Анотація

У статті простежено зміни законодавства та правової практики щодо розвитку законодавства України у сфері формування та реалізації державної політики щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Аналіз напрацювань минулих поколінь дав змогу окреслити тенденції впливу держави на становлення інституту примусового виконання судових рішень, розвитку правових механізмів забезпечення зобовʼязань, встановлення відповідальності за правопорушення в згаданій сфері. Виділено п’ять умовних періодів розвитку законодавства та правової практики реалізації державної політики щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, кожний з яких піддано детальному науковому аналізу. Визначено особливості організації системи судового виконання рішень судів та інших органів другої половини XIX – початку XX ст., до яких віднесено: 1) відсутність єдиної системи органів примусового виконання рішень, адже як вже було вище зазначено, крім приставів, до неї також входили і поліція, й інші посадові особи, волосні та сільські керівники тощо; 2) здійснення не всіх виконавчих дій (наприклад, стягнення за цінними паперами здійснював гофмаклер, стягнення за цивільними позовами в межах кримінальної справи здійснювалося поліцією, виконання казначейських зобовʼязань здійснювалось агентами казенних управлінь, податними інспекторами); 3) відсутність організаційної єдності самих приставів, що погано впливало на їх взаємодію, системність ухвалення типових рішень, взаємодопомогу та розмежування повноважень і територіальну підвідомчість; 4) відсутність окремого нормативно-правового акта, який би докладно визначав правовий статус та регламентував діяльність судових виконавців (приставів) на той час. Хоча спроби виділити правове регулювання відносин у сфері виконавчого провадження у самостійний напрям робилися в історії вітчизняної держави. Встановлено, що успіхи реформ виконавчого провадження багато в чому залежали не тільки від короткострокової практичної доцільності пропонованих заходів щодо зміни порядку виконання, але передусім від теоретичної обґрунтованості встановлюваної моделі виконання.