ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ЕКСТРАДИЦІЇ ЯК ОДИН ІЗ ЕЛЕМЕНТІВ У НАПРЯМІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.31733/2078-3566-2024-2-228-234Ключові слова:
злочин, кримінальна відповідальність, екстрадиція, видача осіб, Європейська конвенція про видачу правопорушників, законодавчі колізії, правова природа інституту екстрадиції в міжнародному праві, галузі права, принципиАнотація
Досліджено порядок проведення екстрадиції як окремого правового інституту. Проаналізовано поняття «екстрадиція» та «видача осіб» через призму національного кримінального процесуального та міжнародного права, що допомогло визначити сутність такого явища та актуальні проблеми, котрі потребують розв’язання. Так, під екстрадицією слід розуміти передачу особи державі, компетентні органи якої розшукують цю особу для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Однак Європейська конвенція про видачу правопорушників не містить поняття «екстрадиція», а натомість використовує термін «видача особи». У зв’язку з цим науковці поділилися на два табори: одні переконані, що це синоніми, а інші вбачають у терміні «екстрадиція» ширше значення. Водночас на основі проведеного аналізу сформовано декілька висновків у частині наявних суперечностей між підходами науковців до визначення сутності поняття «екстрадиція», котре варто розглядати у широкому і вузькому розумінні. Щодо першого підходу, на доктринальному рівні поняття «екстрадиція» має більш змістовний характер порівняно з нормативно-правовим закріпленням. З приводу другого підходу, вузького, на рівні національного законодавства процесуальний статус осіб, які підлягають екстрадиції, не до кінця визначений, у зв’язку із наявними правовими колізіями, котрі пов’язані з регулюванням цього питання різними галузями права, що потребує усунення шляхом внесення законодавчих ініціатив для забезпечення дієвості реалізації процедури екстрадиції та результативності міжнародного співробітництва. Окрім цього, було проаналізовано п’ять принципів проведення видачі особи, що обумовлюють сутність такої процедури та гарантують законність її проведення. Доведено, що екстрадиція є важливим елементом боротьби з транскордонною злочинністю, вона спрямована на зниження її рівня і в цілому сприяє поліпшенню міжнародних відносин та якісному співробітництву між державами-учасницями Європейської конвенції про видачу правопорушників.
Посилання
1. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13.12.1957. Ратифікована із заявами і застереженнями Законом України від 16.01.1998. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_033#Text.
2. Войціховський А. В. Міжнародне право : підруч. Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2020. 544 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
4. Колесник В. Ю. Екстрадиція та права людини: проблеми пошуку оптимального балансу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2021. № 52. С. 116–120.
5. Нестеренко С. С. Міжнародно-правовий захист прав людини при здійсненні екстрадиції : монографія. Одеса : Фенікс, 2011. 192 с.
6. Максимів Л. В. Деякі аспекти видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиції) за Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2013. № 7. С. 272–277. 7. Model Treaty on Extradition. URL : https://www.unodc.org/pdf/ model_treaty_extradition.pdf.
8. Конвенція про статус біженців від 28.07.1951. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_011#Text.
9. Березняк В. С. Сучасні погляди на поняття «екстрадиція» у науці кримінально-процесуального права. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2014. № 4. С. 374–383.